Листопад 2016 р.

«Співаковський: про епідемію булінгу в школах»

Нас наздогнала епідемія булінгу в школах. Як звично – школярів один над одним. Знущання, приниження, залякування, погрози, образи, викладання принизливих сюжетів в інтернеті. А жертви глибоко страждають.

Особливо суспільство вибухає, коли вчителі б’ють дітей, кричать на них чи грубо ображають. Звичайно, що вчитель не має на це права! Він повинен володіти витримкою, вмінням застосовувати м’які виховні міри. Адже він – учитель! Він повинен любити дитину, розважати її, якщо треба, то навіть і станцювати перед нею…

Але тут несподівано почав пробиватись голос тих, хто раптом звернув увагу на наступне: а хто ж доводить до «білого каління» цих самих вчителів? Для цього провели опитування учнів, які нічого не підозрювали, задавши їм запитання: чи не було в них випадків знущання над вчителем? І діти почали видавати ці випадки навперебій, змагаючись: хто крутіше довів училку до сліз та істерики…

- А за що ви їх так? – Та просто, по приколу!.. Все дуже просто: одна дитина вчителя провокує ( або папірцями в нього кидає, або принизливі слова говорить), а інші знімають все це на телефон і викладають в соцмережі.

Виникає запитання: чи є хоча б якісь способи зниження емоцій та запобігання булінгу? Так, є! Я об’їхав 107 країн і бачив, як делікатно «розрулюють» цю проблему в деяких австралійських і канадських школах. Гляньте на такі картинки. Наприклад, дорожній знак «Стоп Булінгу!» Цей знак розвішується по всіх приміщеннях, коридорах, класах, роздягальнях, їдальнях, вбиральнях. І в одному випадку з п’яти він зупиняє «напад». Таким чином, 20% проблем вирішується.

А ще там заключають «суспільний Антибулінговий договір», який підписують на початку кожного року три сторони: учень, учитель і батьки. В ньому все написано. Зокрема, що буде, коли винуватець порушить цей договір. Звичайно, що до дітей договори не можуть застосовуватись в силу їхнього віку. Ніякої юридичної сили договір не має, нікуди його не понесеш. Але, якщо щось станеться, то учневі кажуть: « Ну ти ж це підписав!» І, можливо, дивно, але за статистикою одному з п’яти стає совісно, і це його зупиняє. Це ще на 20% знімає напруження.

Ну, й допомагають розміщені всюди відеокамери. Вони рятують в 10% випадках. По них легко з’ясувати хто правий, а хто винен. Та й школярі, знаючи, що їх фіксують на камеру, самі відмовляються від булінгу. Як то кажуть: собі дорожче.

Але булінг – це соціальна проблема. Хвороба суспільства. Неможливо організувати в школі Рай і Моральність, якщо поза школою пекло й аморальність.

На жаль, в суспільстві вже склалась стійка, але не зовсім справедлива думка, що вчителі у нас погані, нічого не вміють, не можуть, не хочуть, і всьому новому противляться. Це йде з усіх ЗМІ, саркастично обмовляється в сім’ях, обговорюється в місцях для паління в офісах. То чого ж хотіти від дітей? Вони легко переймають таке негативне ставлення до вчителів і влаштовують їм булінги. А хіба сім’ю чи суспільство перевиховаєш?

Ось погляньте. У нас швидко перейняли кращу в світі фінську систему освіти. Чому? Тому що всім сподобався спосіб навчання – це просто мрія! Ніяких тобі оцінок, жодних домашніх завдань, предмети за вибором, на уроці можна стрибати, лежати, дивитись у вікно… Краса! Все для дитини, все заради дитини… Так от: нема кращого способу виплекати справжнього егоїста, як у всьому йому догоджати, потакати, розбещувати і нічого не вимагати. Просто наші ед’юкейтори забули всім сказати, що фінська реформа освіти 30 років тому назад почалася не зі свобод дитини, а з головного – з різкого підняття статуса вчителя та ПОВАГИ до нього! У них не дитиноцентризм, як у нас, а Учителе-Центризм. У них Учитель – головна фігура в освіті. Із заробітною платою 50 тисяч євро в рік (понад 4 тис. в місяць) і конкурсом в педагогічні виші 10 чоловік на місце. І йдуть в педагоги найкращі. Їм довіряють! І в батьків навіть думка не закрадається пригнати в школу і влаштувати вчителю «відірвані роки»! А діти там привчені користуватися своєю свободою розумно і свідомо. Вони не нищать все навколо, не верещать як ненормальні, не стрибають по партах, і жодного булінгу по відношенні до вчителів! Там всі розуміють, що навчання – це теж робота, при чому дуже відповідальна. А не тільки гра. І навіть не знаю, як це пояснити суспільству, реформаторам та деяким батькам. Тому що всі вимагають в школі свободи. А потім в кінці року здивування і недорозуміння: чому дитина нічого не знає і не вміє? А тому що!..

У нас всі тільки й ставлять завдання: як створити ідеальні умови для дітей. Якими мають бути меблі, смарт-дошки, комп’ютери, підручники, харчування…А для вчителів ви не хочете створити нормальні умови?

Так, в кожній школі є вчителі, яких діти не люблять, і які не відповідають високому званню вчителя. Я спеціально провів невелике дослідження на тему: скільки таких вчителів? З’ясувалось: якщо в школі, наприклад, 100 вчителів, то з них таких умовно «негативних» лише 5-6. Але ж решта 95 – нормальні! Просто ті 5% роблять школі всю картину. Так, вчителів, яких діти люблять, обожнюють і потім пам’ятають все життя – відсотків приблизно 10. А 85% - просто нормальні вчителі.

Багато хороших педагогів у цій абсолютній безвиході виїжджають. Або кажуть: Та ну вас всіх! Самі вчіть своїх дітей. Зрештою, школа – це місце, де вчать, а не лікують. А виховання повинно йти з сім’ї, де є свої сімейні традиції, правила і порядок!

Кiлькiсть переглядiв: 60

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.